в означеннях
Тлумачення, значення слова «притуплений»:

ПРИТУ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до притупити. Висока пшениця сама лягала під руку, серпи гострі, не притуплені (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 145); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (Михайло Стельмах, II, 1962, 222); Нараз щось немов електрична іскра спалахнула в цих сивих, трохи вже притуплених канцелярійною працею очах (Іван Франко, VI, 1951, 157).

2. у знач. прикм., перен. Який послабився, став не таким гострим, сильним (про почуття і т. ін.). Вона кохала Арсена, якимсь притупленим, але незмінним і невигойним, як давня недуга, почуттям (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 172); Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Гнат Хоткевич, I, 1966, 60);
//  Який став менш сприйнятливим, нездатним нормально функціонувати. Пані Шумінська полинула думкою в далеке минуле, десь у хвилини наймолодших, дитинячих літ; відгрібалися вони в притупленій пам'яті, наче то було недавно — ніби вчора (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3); Галявина з її могутніми кленами і ота гама кольорів вразили його розслаблені й притуплені нерви і збудили раптом гостру потребу негайно ж перенести все те на полотно (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 77);
//  Не зовсім чіткий, ясний (про мислення, думки).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 72.

Коментарі (0)