в означеннях
Тлумачення, значення слова «прив'язаний»:

ПРИВ'Я́ЗАНИЙ, а, сер.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прив'язати. До ремінців коло пояса були прив'язані ремінні паски (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Прив'язаний біля яблуні пес загарчав спросонку, але Тимко обізвався до нього, і той затих (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256); Крізь серпанок близького світанку біліли на конях прив'язані до сідел полонянки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 56); Частина Олександрії, що відірвана від основного паркового масиву долиною західної балки, одержала самостійне планування. Вона прив'язана до двох вузлових пунктів основної планувальної сітки парку (Парк Олександрія.., 1949, 45); Хазяїн, і гості.. розповідали про пригоди, які траплялися з ними на Солом'янці, в місті, на заводі. Всі ці пригоди прив'язані були до подій, про які Рубін читав тільки в книгах (Іван Сенченко, Опов., 1959, 37);
//  прив'язано, безос. присудк. сл. Взуті в дерев'яні черевики ноги здавались такими важкими, ніби до них було прив'язано пудові гирі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257); Баркас ліг на піску. Його прив'язано до палі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); — Руки ваші міцно прив'язано [на операційному столі], і ногами ви не можете зробити жодного руху (Юрій Яновський, I, 1958, 118).
 Як (мов, немов і т. ін.) прив'язаний: а) нерухомий. Позираю на сонце, а воно, як прив'язане, на місці стоїть, не хоче на вахід схилятися (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 170); Петро хотів їхати поруч із верховими, да й сам не знав, як оставсь коло ридвана, мов прив'язаний (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 67); б) (хто) хтось невідступно ходить за ким-небудь, постійно буває десь. [Олімпіада Іванівна:] Се ж не тільки я, а й чужі люди бачать, що Орест мов прив'язаний до нашого дому (Леся Українка, II, 1951, 39); Андрій, не стишуючи кроку, наближався до дідуся, а Микола йшов за ним, немов прив'язаний (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 144).

2. Який почуває прив'язаність до кого-, чого-небудь. Як я бажаю жити! Всіма нервами мого серця прив'язана я до сього життя (Ольга Кобилянська, I, 1956, 408); Вони люблять своє місто,.. прив'язані на все життя до нього, вони знають його, як свої мозолі (Юрій Яновський, I, 1958, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 582.

Коментарі (0)