в означеннях
Тлумачення, значення слова «приватний»:

ПРИВА́ТНИЙ, а, е.

1. Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); З півдня до смерку мчали вулицями візники та приватні сани з чиновниками і офіцерами в парадних мундирах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465);
//  Який утримується на кошти однієї особи або кількох осіб. Сестру батько віддав до приватної сільської школи (Минуле українського театру, 1953, 14); Павло швидко піднімався на другий поверх сірого будинку, що колись звався приватною гімназією Машкевича (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 82);
//  Пов'язаний з індивідуальним господарюванням. Поряд з соціалістичною системою господарства, яка є пануючою формою господарства в СРСР, допускається законом дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів (Конституція СРСР, 1963, 4); Селяни на практиці переконувались у тому, що велике громадське виробництво для них вигідніше, ніж приватні дрібні господарства (Комуніст України, 2, 1969, 24);
//  Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально. Капела.. перебуває просто-таки в рабстві в приватного підприємця (Василь Еллан, II, 1958, 165); — Тримати таку геніальну річ [скульптуру] у приватного власника — злочин (Олесь Донченко, VI, 1957, 527).
Приватна власність — форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам. Коли є приватна власність на засоби виробництва, то вона включає приватну власність на акції і на фінансові операції (Ленін, 31, 1973, 373); Приватний капіталізм — капіталізм не державно-монополістичний. При приватному капіталізмі підприємства кооперативні відрізняються від підприємств капіталістичних, як підприємства колективні від підприємств приватних (Ленін, 45, 1974, 356).

2. Який стосується окремої особи (осіб); особистий. Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка, V, 1956, 210); Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма й мої відпускні документи (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 11);
//  перев. у сполуч. із сл. життя. Не пов'язаний з службовою або суспільною діяльністю. Оповідали [гуцули] досить нескромні деталі приватного життя свого духовного наставника (Гнат Хоткевич, II, 1966, 9); — Знайомтесь, панове, і не в службовому, а в приватному порядку, — пробасив він (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 137);
//  Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.). — Не знаю, чому ви мені не вірите: адже ж, самі ви сказали, розмова наша — приватна, і я не маю причини підманювати вас (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 319); [Берд:] Цікаво, про що вони [Мічурін з дружиною] говорять, Майєр. Що вони говорять? [Перекладач:] Вони говорять... [Мічурін:] Слухайте, не перекладайте цього. Це дуже приватна розмова (Олександр Довженко, I, 1958, 403); — Давай от що зробимо: зіб'ємо їхнього мотоцикліста.. Не возить же він під Севастополь приватних листів... Я думаю, ми дещо знайдемо в його торбі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 307);
//  Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою. Протягом усього часу свого шкільного життя брати заробляли багато приватними лекціями (Іван Франко, VI, 1951, 203); У нього [хірурга] досить велика приватна практика (Натан Рибак, Час, 1960, 257); Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Олександр Довженко, I, 1958, 14);
//  заст. Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя). До приватного вчителя Тура часто зверталися бідні люди по добре слово або з проханням написати скаргу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 21).
 Приватна особа — людина як неофіційна особа. Хоч на фабрику приватним особам закон забороняє ходити, а проте чиновник акцизний дозволив обдивитися (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 185); Видав [полковник] розпорядження провести даму до № 7. На здивований погляд виконавця — бо ж ніколи, як тюрма тюрмою, не воджено приватних осіб до камер — відповів повторним приказом (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Приватним способом: а) неофіційно; б) для окремої особи або поза державною службою.
Приватне обвинувачення — особлива форма кримінального переслідування, що порушується не судовими органами, а за скаргою потерпілого.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 568.

Коментарі (0)