ПРИВЕРЗТИСЯ, зеться, док., розм.
1. Те саме,
що приснитися (звичайно про дивний або неприємний,
страшний сон). Так і заснув, Богу не молившись!.. От
мені приснилось... Свинею заснувши, звичайне, такий
І сон приверзеться ... (Тарас Шевченко, II, 1963, 255); Чудний
сон минулої ночі може ще раз приверзтися (Василь Кучер, Пов.
і опов., 1949, 251);
// безос. — Проти чого б це снився
мені той ведмідь? Ні проти чого. Так собі приверзлося,
та й годі! — обізвався Денис (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 331);
[Вася:] А я думав — літак гуркоче. [Іван (сміється):]
Який літак? Мабуть, заснув, от і приверзлося
(Іван Микитенко, I, 1957, 436).
2. Здатися, привидітися (звичайно про що-небудь
дивне або неприємне, страшне). — Щось мені
приверзлося чудне — бог знає, проти чого. Причулося, немовби
десь мої хрещеники голосять (Степан Васильченко, I, 1959, 304);
Гуцулюкові враз приверзлися холодні мури в'язниці, заґратовані
яікна, сірий арештантський одяг, суворі обличчя
наглядачів (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 142); Мати з жахом
дивилася на заснуле маля, їй приверзлося, що не пізнає
його личка (Юрій Яновський, II, 1954, 113);
// безос. Лісом ішов
якийсь гомін, .. але ніякого натяку на сокиру або пилку
не міг завважити Гарасим серед тих лісових згуків.
— Приверзлося, мабуть, тому Іванові, — мовив
нарешті, спиняючи ходу, Сидір (Любов Яновська, I, 1959, 354).