в означеннях
Тлумачення, значення слова «привідця»:

ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, чол., розм. Те саме, що привідець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (Марко Кропивницький, II, 1958, 136); Згадую тебе ставним, широкоплечим, Рум'яним шляхтичем, привідцею в гульні, Що очі засліпив красуні не одній! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 307); Наклеп на мене зводять, нібито я до всього привідця (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 322); Батько подумав, що Валерій уже стає в хлоп'яків за привідцю (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 15); Він уявляв себе великим привідцею — як Наполеон (Борис Грінченко, II, 1963, 16);  * Образно. Де ти бачив військо без отаманів? Отара б це була, а не військо. Навіть гірше, бо в кожному табуні і в кожній зграї є свій привідця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 437).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 573.

Коментарі (0)