в означеннях
Тлумачення, значення слова «привітно»:

ПРИВІТНО. Присл. до привітний. Люди бадьорилися і дивилися якось привітніше на світ (Іван Франко, VIII, 1952, 98); Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові (Олександр Довженко, I, 1958, 85); Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Київ привітно зустрів гуцулів (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 145); Все то на ній [дівчині] так привітно виглядає, все бере на себе очі (Панас Мирний, III, 1954, 144);  * Образно. І діти сміються, і вітер привітно в каштанах шумить (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 31);
//  у знач. присудк. сл. На образах забіліли здорові.. рушники. В покоях одразу стало чисто, привітно, по-господарському, але по-старосвітському (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); У різних товариствах бував, за різними столами сидів Дорошенко.., але, здається, піде не було йому так затишно й привітно, як тут, у цьому товаристві (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 142); Так у цім саду привітно! А як яблуні цвітуть, Навіть листя не помітно — Скрізь тоді рожево тут (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 576.

Коментарі (0)