ПРИВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИВОЛОКТИ, очу, очеш і ПРИВОЛІКТИ, очу, очеш; мин. ч. приволік, локла, ло і лікла, ло; док., перех., розм.
1.
Волочачи по якійсь поверхні, доставляти кого-, що-небудь
кудись. — Чого воно [сонце] так тихенько котиться? —
дума [Оксана] собі. — Коли б я здужала, я б його
швидше приволокла аж геть туди до ліска (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 438); Зав дістав і приволік Жерстяну трубу
весною — В два обхвати шириною, Тринадцять метрів
висота! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 291);
// Приносити на собі
когось важкого або щось важке, великого розміру, що
торкається землі, волочиться по ній. Коли Сагайда
приволік його на своїй спині через дамбу, якось нікому
не вірилось, що це лежить, підпливаючи кров'ю, не хто
інший, а саме Іван Антонович (Олесь Гончар, III, 1959, 374);
— Дуже жаль, що ви не можете піти зі мною, а то
приволокли б завтра волохатого [ведмедя] (Володимир Гжицький,
Чорне озеро, 1961, 60);
// Ледве пересувати (ноги,
чоботи і т. ін.). [Дід Северин:] Наробиться, на
сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче;
тільки ж вулиця загомонить, то де тая в його й сила
візьметься: так немов і не ходило й не робило! (Степан Васильченко, III,
1960, 62); — Чоботи он приволік, як хлющі. Завтра
засохнуть, як взуватимешся? — Водою розмочу (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 104); * Образно. — Кажуть: в Америку їдь,
там щастя, там рай! І їздили, і ходили, та ледве назад
ноги приволокли (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 141).
2. тільки док., розм. Силоміць привести кого-небудь
із собою. Трьох священиків приволокли на майдан. Вони
були убогі та нужденні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 165);
Коли старий сотник, попрощавшись з молодою
дружиною, вирушив у похід, щоб спіймати розбійника
Гаркушу і на аркані приволокти його до двору, челядник
доповідає, що прибув якийсь козак (Збірник про Кропивницького,
1955, 272); — Е, то ти той самий Омелько, що пашу
Трапезондського викрав з його власного палацу і в табір
козацький приволік? (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 176);
* Образно. Прийшов [Осел], на гору зліз, низенько
поклонився, А Громовик до його обізвавсь: «Чого це ти тут
опинився? І як це ти сюди пропхавсь?» «Приволокла
лиха година!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 136);
// зневажл.
Привести за собою (військо, загін і т. ін.). Пан
Яскульський — і пройдоха, і зух, — вилазив по Бахчисараю та
Царгороду, закупив башів у султана та й приволік сюди
татарву (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9); Його піймали
[партизани]. Він утік, Фашистів роту приволік (Платон Воронько,
Тепло.., 1959, 54).