Словник української мови

ПРИВОЛІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИВОЛОКТИСЯ, очуся, очешся і ПРИВОЛІКТИСЯ, очуся, очешся; мин. ч. приволікся, локлася, лося і ліклася, лося; док., розм. Приходити кудись дуже повільно, з трудом (від старості, хвороби, утоми і т. ін.). Слабим.. кроком і з ледве чутним, дрижачим звуком дзвінків приволоклася конина додому (Ольга Кобилянська, I, 1956, 556);  * Образно. Лишились тільки ватаг зі спузарем.. А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 331);
//  тільки док., фам. Прийти, з'явитися куди-небудь (про когось небажаного, некликаного). За спиною гомонить погрозливий голос: — Так я й знав... Ти знову сюди приволікся? (Степан Васильченко, II, 1959, 54); — Ти чого, Петре, до нас приволікся? Що тебе може в нас цікавити? ..А ти знаєш, що ми всі тебе ненавидимо? (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 88).