в означеннях
Тлумачення, значення слова «привичний»:

ПРИВИ́ЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що звичний. Він у мішанім шумі дочувся мірного лускоту.. Се був шелест, здавна привичний для нього (Іван Франко, III, 1950, 307); Привичним рухом одімкнув надзиратель замок, широко розчинив двері (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Тепер мав [Славко] віру в свої сили, привична йому журба й несміливість щезли безслідно (Лесь Мартович. Тв., 1954, 300); Їй самій, привичній до всякої лихої години, й то часом аж плач бере, як вискочить надвір. А тож-то йому, малому! (Панас Мирний, IV, 1955, 292). Далеко й лунко оддавався голос солов'я.. Проте і чоловік і жінка вчували в йому привітним ухом знакомі трелі і впізнавали.. сусіду-співуна (Степан Васильченко, I, 1959, 320); — Де ж це видано, по стільки одразу хилити оцієї погані, — показує [Сунрун] пальцем на порожню склянку. — Я, дядьку, вже привичний, — не ображається, а сміються Клим (Михайло Стельмах, II, 1962, 122).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 572.

Коментарі (0)