ПРИЗАБУВА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРИЗАБУ́ТИ, уду, удеш, док., перех., розм. Забувати в якійсь мірі. — Тим часом мене тут призабули (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 317); Мама раз у раз писала з Кишинева: «Думай по-українськи, бо так плинно по-румунськи говориш, що я боюсь, там за рік зовсім призабудеш свою мову» (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 19).