Словник української мови

ПРИЗАПА́СИТИ, ашу, асиш і ПРИЗАПАСТИ́, су, сеш; мин. ч. призапасив і призапас, призапасила і призапасла, призапасило і призапасло; мн. призапасили і призапасли; док., перех., розм. Приготувати що-небудь про запас. Борошно ще було, і дровець на дрівітні [дровітні] призапасив покійничок батько (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 172); Як пахне листя! І гриби, й вино, І яблука! Розумна ж господиня Усе це призапасила на зиму! (Максим Рильський, II, 1960, 91);
//  Дістати, здобути що-небудь. — Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулю, дак ік нечистому й порозпадаються. Ке лиш сюди ноги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 189).
 Призапасти знання — здобути знання. Андрій знав безліч фактів з древньої історії Єгипту і сучасного життя-буття єгиптян. Він призапас ці знання з книжок (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 93).