ПРИЗНАЧАТИ, аю, аєш і рідко ПРИЗНАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНАЧИТИ, ачу, ачиш, док., перех.
1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска,
зоставшись сама, зажила по-своєму. П'ятдесят рублів
зоставив Йосип, з тих, що брат дав, сотню узяла вона
від Якова, що батько призначив (Панас Мирний, IV, 1955, 55);
Мудрий рибалка призначив диковину ту [камбалу]
в подарунок Первосвященику (Микола Зеров, Вибр., 1966, 356);
— Про дубки правильно згадав [механік]... Бідноті
призначали, а Шумейко все собі хапонув (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 119);
// Визначати, встановлювати
кому-небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.). — Тоді він
призначив мені плату по десять, а далі по п'ятнадцять
карбованців на місяць (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 311); В газеті
«Вікна» в 1927 р. повідомлялося, що український
радянський уряд призначив довічно Ользі Кобилянській пенсію
в сумі 75 доларів щомісячно (Вітчизна, 12, 1965, 211);
//
Приписувати кому-небудь щось (ліки, лікувальні
процедури). В разі необхідності лікар призначав також
штучні препарати вітамінів, наприклад, аскорбінову
кислоту, вітамін K та ін. (Хвороби дитячого віку, 1955, 115);
Бачачи, що Орлюк вже помирає, що йому лишилось якихось
кілька хвилин життя, відійшов [хірург] до другого
пораненого, не призначивши йому навіть перев'язки (Олександр Довженко,
I, 1958, 319);
// Покладати обов'язок виконати
що-небудь, присуджувати щось кому-небудь. [Сильвестр:]
Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш,
Які судити ти ще молодий. За це тобі єпітим'ю
призначу — Вночі поклонів сорок поклади (Іван Кочерга, П'єси, 1951,
14); — Якби вам особисто в руки Адольф Гітлер попався...
Яку б ви йому кару призначили? (Олесь Гончар, III, 1959, 387);
// Присвячувати кому-небудь щось. Коли розряд енергії
шалений Ламає ядра атомів тверді, — .. свої труди
учений На щастя людям признача тоді (Микола Бажан,
Нашому юнацтву, 1950, 6);
// Намічати кому-небудь щось
для тимчасового використання. На віче призначили
Грицеву стодолу та й зараз-таки збили там із дощок
підвищення (Лесь Мартович, Тв., 1954, 182); — Дехто став кричати
і обурюватися, що коронний маршал призначив послам
такі погані приміщення (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
13).
2. Визначати наперед що-небудь. [Поет:] Не химеруй,
кохана, бо мусимо до рана списати цей папір.
[Муза:] Ти, наче землемір, призначуєш границі для
«музи-чарівниці»... (Леся Українка, I, 1951, 299); На світанку
комбат Чумаченко уже був призначив свій наступний КП
біля станційної водокачки,.. хоча до водокачки
лежали ще довгі неперейдені кілометри, а на самій станції
ще гукали німецькі поїзди (Олесь Гончар, III, 1959, 362);
//
Намічати наперед кого-небудь для чогось. [Один
лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам
служить в которім танці.. [Анна (до молодежі):]
Що ж, станьте в ряд, я буду призначати (Леся Українка, III,
1952, 352); Коли над ранок остаточно зважився [Аркадій]
призначити кандидата у вішальники, то совість
його до такої міри заспокоїлася, що Аркадія зламало
на сон (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 20);
// за кого. Ладити
кого-небудь комусь у подружжя. — Малиманова за
нього Настю призначає, от ми з Настею й говоримо про
нього (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 95);
// Домовлятися про
час, намічати час здійснення чого-небудь. [Долон:]
Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць
(Леся Українка, II, 1951, 271); Завтра на дванадцяту годину
призначили початок фізкультурного свята (Олесь Донченко, VI,
1957, 77).
Призначати (призначити) побачення — намічати час
і місце для зустрічі. Полк знявся з таборів, і тепер уже
під самою казармою призначали бійці побачення своїм
знайомим (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 108).
3. Прирікати кому-, чому-небудь когось, щось. — Якась сила призначила тебе для мене, а мене для тебе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 22); Підбурювані гетьманським командуванням і клинцівськими фабрикантами, німці все ж виступили проти Щорса, і тоді вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони, і навіть дід Прокопенко зрозумів, що історія призначила йому високий сан гнівного судді (Олександр Довженко, I, 1958, 150); [Кассандра:] Не може рабиня долі, Артеміда тиха, ні на хвилину запалить раніше, ні погасити місяця на небі проти того, як доля призначила ще споконвіку (Леся Українка, II, 1951, 275).
4. Надавати кому-небудь офіційне право займати
якусь посаду, виконувати якісь обов'язки. Парламент
зажадав собі права призначати міністрів (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 10); Мене призначили завідувати Житомирською
партійною школою (Олександр Довженко, I, 1958, 17); На сьомому році
Люба залишилась сиротою. Громада призначила й
громадських опікунів, а землю й хату віддала рідному дядьку
Гордію Шолом'яку (Михайло Стельмах, I, 1962, 343);
// Давати
розпорядження кому-небудь виконувати щось.
Вилітаючи, він часто призначає командиром досвідченого
льотчика, а сам тільки стежить (Андрій Трипільський, Дорога..,
1944, 9); [Гелен:] Ми храм новий збудуємо для нього,
«храм згоди» буде зватись. Поки що стоятиме в
царськім дворі дарунок [дерев'яний кінь]. (До Деїфоба)
Ти призначи сторожу для пошани (Леся Українка, II, 1951,
303);
// Посилати кого-небудь за наказом кудись. А
звідти вже — куди кого призначать: .. за Іркутськ, в
Олександрівський каторжний централ (Олесь Донченко, III, 1956,
41); — Ну, що? — спитав Федір Іванович, звернувшись
до солдата. — В саперний батальйон призначили
(Андрій Головко, II, 1957, 582).