ПРИЗНАЧА́ТИСЯ, ається, недок.
1. Мати певне
призначення, служити для чого-небудь. Ми увійшли до
ванькирчика, бідно вмебльованого двома топчаками,
сільської роботи ослончиками і великим столом, один кінець
якого служив для писання, а другий призначався для
всяких хазяйських потреб (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254);
Електричні повітряні лінії призначаються для передавання
електричної енергії по проводах від місця її вироблення до місць
споживання (Сільські лінії електропередачі, 1956, 6);
Призначалася комора для зберігання запасів зерна, цінного
господарчого інвентаря та речей вжитку (Дерев'яне зодчество України, 1949, 23);
// Бути розрахованим на певний спосіб
використання. Так як вона [п'єса «Лимерівна»] не
призначалася для кону, то, певне, і Вам і Миколаєві
Карповичеві прийдеться чимало попрацювати, щоб її
пригнати до сього (Панас Мирний, V, 1955, 370);
// Бути
розрахованим на кого-небудь. Секретар парторганізації Корній
Іванович першу вступну лекцію і кілька загальноприродничих
виговорив собі: вони насамперед призначалися для
сектантів (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 289).
2. Належати кому-небудь. Весталки — це колись
були такі жінки, які призначалися богові, тобто,
власне, не богові, а його жерцям (Остап Вишня, I, 1956, 454);
//
безос. Мати здійснювати що-небудь. Чого бунтується
вона [чайка]? Що сама, що без табуна? А призначалось
їй прожити в білокрилій зграї (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962,
123).
3. Пас. до призначати. — Тричі призначався твій звіт, і тричі ти не з'являвся, зривав збори (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 93); Редакція літературних органів партії призначається з'їздом партії і функціонує до наступного з'їзду (Ленін, 8, 1970, 224).