ПРИЗНАЧЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм. Той, хто займає виборну посаду за призначенням, а не за обранням.
ПРИЗНАЧЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм. Той, хто займає виборну посаду за призначенням, а не за обранням.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 620.