в означеннях
Тлумачення, значення слова «признання»:

ПРИЗНА́ННЯ, я, сер.

1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці. З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (Іван Франко, II, 1950, 241); «Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго. Ліпше в полум'ї згоріти, ніж носити камінь зради» (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14); — Мене взагалі ніякий пес не кусав, це я сам себе вкусив у руку. Після цього признання над ним розпочали слідство за спробу самоскалічення (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 65);
//  Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії. Щоки Гоголеві палали, з вуст зривалися признання, яких досі не звіряв нікому, — хіба іноді паперові (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 449); В листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (Андрій Головко, II, 1957, 411);
//  Відверта думка про що-небудь. — Наша мова надто бідна і незугарна, щоб вести нею балачки.. Сахно.. не посміла виказати свого здивування з такого признання (Юрій Смолич, I, 1958, 57); — Треба зробити одне признання, — пише відомий театрознавець, — що в артисти, про яких я втратив здібність писати критичні статті (Мистецтво, 5, 1968, 21);
//  Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь. Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання (Леся Українка, III, 1952, 678).

2. Освідчення в коханні. Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов, хотіла випитати в його признання (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120); — Твоя, — шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 191).

3. Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення. Ядзя послала кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); [Річард:] Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням (Леся Українка, III, 1952, 89);
//  Повага, авторитет серед інших. Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (Іван Франко, IV, 1950, 317); [Антей:] Тріумфи в Римі — то для мене ганьба. [Неріса:] Чого ж ти ждеш? [Антей:] Признання в ріднім краю (Леся Українка, III, 1952, 442); Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славко легко завоював собі признання (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 400).

4. Вдячність. Авторові заміток належиться признання за те бодай, що перший у нас звертає, увагу на драми Гауптмана (Іван Франко, XVI, 1955, 192); Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 217);
//  Прихильність. Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він для неї! (Іван Франко, VII, 1951, 12); «Чужий... Чужий...» — ледве чутно шепчуть її губи, а на неї дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні втішливого слова, ні слів признання, ні дотику гарячих мужніх рук (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 619.

Коментарі (0)