в означеннях
Тлумачення, значення слова «призвідник»:

ПРИЗВІ́ДНИК, а, чол. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 79); Після страйку.. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (Знання та праця, 3, 1967, 4);
//  Той, хто спричиняє що-небудь. Гнівний зойк молодого Лермонтова [у вірші «На смерть поета»], звернений проти вельможних сучасників, призвідників поетової загибелі, прозвучав в устах сучасного андрушівського школяра як прекрасна слава живому, безсмертному нашому Пушкіну (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 141); Кожний лист сповнений ненависті до кривавих призвідників людського горя — українських буржуазних націоналістів (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 112);
//  Винуватець чого-небудь. Зараз солдати революції почнуть мститись за знеславлену честь тут же, на місці, вбачаючи один в одному призвідника зради (Олександр Довженко, I, 1958, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 614.

Коментарі (0)