в означеннях
Тлумачення, значення слова «призводити»:

ПРИЗВОДИТИ, джу, диш. недок., ПРИЗВЕСТИ, еду, едеш, док.

1. перех., до чого. Доводити кого-небудь до якогось стану, перев. негативного. — Та мотиви ж, мотиви убивства, м-р Гарбер! Може його призвели до безумства, може з нього знущалися! (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 92); А хто ж призвів ті матері до такого стану? (Остап Вишня, I, 1956, 278);
//  Доводити кого-небудь до якогось рішучого вчинку. [Бичок:] І голодом її [жінку] морив, і в льох запирав, і посеред зими у ополонці купав, і бив, і нівечив!.. Таки призвів її до того, що втекла! (Марко Кропивницький, I, 1958, 488);
//  перев. з інфін. Змушувати, спонукати кого-небудь чинити щось, перев. негативне. [Годвінсон:] Так само й те, що Річард не сам оце робив (показує на свою подобизну роботи Деві), але призводив недолітка бридоті помагати — гріх непростимий (Леся Українка, III, 1952, 75); Сам затіє що-небудь, призведе Опанаса що-небудь зробити (украсти, розбити, поламати), й сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151);
//  неперех. Спричиняти що-небудь, перен. негативне (про когось). Звісно, такий Хома або Андрій не мали чого боятись.. Харпаки, злидні, призвели до біди та й поховались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Він полюбляв вечорами розповідати (з Христиних слів) про колгоспи, про осяйне майбутнє цього руху і ледве не призвів до різанини в таборі (Юрій Яновський, II, 1954, 62);
//  також на що. Бути причиною якого-небудь стану у когось, якихось учинків, перев. негативних (про що-небудь). Усе блискуче, червоне, золоте приводило її [божевільну Наталку] на регіт (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 351); «Не побожне божевілля, І не мрії, і не дурість, — Заздрість тільки й самолюбство До гризні людей призводить» (Леся Українка, IV, 1954, 153).
 Призводити (призвести) до гріха — штовхати на негідний учинок, спонукати до нього. Раз і каже батько: — Як ти такий, що нас, старих, до гріха призводиш — іди собі, а ми вже якось самі (Павло Тичина, I, 1957, 145); Вона так вжахнулася, немов то хотіли її призвести до страшного гріха, до вічного сорому (Любов Яновська, I, 1959, 331).

2. неперех., до чого. Спричиняти наслідок, перев. негативний, своєї дії, впливу (про що-небудь). [Аецій Панса:] От бачиш, сину, до яких думок призводити твоя упертість мусить (Леся Українка, II, 1951, 365); Зовнішня неохайність призводить до занепаду дисципліни (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 192); Хижацьке полювання на бобрів призвело до швидкого зменшення їх поголів'я і повного знищення в багатьох місцевостях (Наука і життя, 8, 1959, 34); Внесення .. азоту на парах призвело до вилягання і зниження урожаю (Хлібороб України, 8, 1968, 9);
//  Спричиняти наслідок свого розвитку, перев. негативний (про процес). Під час зберігання в бульбах відбуваються складні біохімічні і фізіологічні процеси, які призводять до втрати поживних речовин і смакових якостей (Хлібороб України, 2, 1970, 21); Відомо, Що шок може призвести до смерті (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 357).

3. тільки док., перех., рідко. Народити (дитину). Панні ще немає й п'ятнадцяти, а вона дитину призвела (Степан Васильченко, I, 1959, 268); Така невеличка [мати] й тендітна, вона і на світ призвела і ціле життя непомітно ростила з орляти орла (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 218).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 614.

Коментарі (0)