в означеннях
Тлумачення, значення слова «призвичаюватися»:

ПРИЗВИЧАЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЗВИЧАЇТИСЯ, аюся, аїшся і рідко ПРИЗВИЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Починати сприймати що-небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного. Я обімлів: ця дитина вже призвичаювалася марити про смерть, вона бажала її, сподівалася, як єдиного свого заступника (Любов Яновська, I, 1959, 326); [Килина:] Найкраще, коли людина призвичаюється не до розкошів і приймає без ремства те, що доля посилає (Марко Кропивницький, IV, 1959, 273); [Мартин:] Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було «Мартин, дядьку Мартине», а тепер — пан!.. Нічого, призвичаяться! (Карпенко-Карий, I, 1960, 329); Коли роздивишся довкола На безбережне море зла, До лжі призвичишся (Павло Грабовський, I, 1959, 101);
//  до кого. Знайомитися з ким-небудь ближче, звикати до когось. — Я призвичаїлася до неї, бачу, що вона намислила добре, каже, круто треба з боярами галицькими поводитися (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 42);
//  Ставати готовим до сприйняття чогось несподіваного, небезпечного, неприємного і т. ін. В ці роки призвичаїлися люди до несподіванок (Іван Ле, Вибр., 1939, 129);
//  Пристосовуватися до нових умов, обставин, освоюватися з чим-небудь. [Матушка гуменя:] Хай, коли хоче [молодиця], живе у нас, придивляється до наших звичаїв, призвичаюється до наших порядків (Панас Мирний, V, 1955, 73); Після яскравого денного світла око не відразу призвичаїлось до зеленої сутіні (Олесь Донченко, V, 1957, 68).

2. Виробляти в собі яку-небудь звичку. Пишалися [люди великого світу] поганим знанням власної мови, а дітей взагалі російської мови не вчили, щоб вони призвичаювалися навіть думати по-французьки чи по-англійськи (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 418); Він уже призвичаївсь завжди і в усьому коритися їй (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 42);
//  Здобувати навики, вміння виконувати яку-небудь роботу, займатися якоюсь справою; навчатися чого-небудь. — Слухай мою команду! — вигукнув Марко, уже тут призвичаюючись до військового діла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 288); Богатир відважний на ім'я Михайлик до того призвичаївся був безпомильно із башти високої пускати стрілу у ворога, що завше попадав їм у миску (Павло Тичина, III, 1957, 263); За ці кілька днів тертя між бойовими частинами Захар призвичаївся уточняти обстановку (Іван Ле, Право.., 1957, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 614.

Коментарі (0)