ПШЕНИЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пшениця. Полючи
на городі в багатого мужика, вона не хотіла брати
грошей, а прохала одсипати пшеничним зерном, щоб
мати гарний ґатунок пшениці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 25);
Сніп пшеничний, важкий і пахучий, пливе в
повітрі (Юрій Яновський, I, 1958, 136); Наливайся в повен голос,
Мов пшеничний колос, Мрій моїх велика сила,
Ніжність моя мила (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 29); * Образно.
І сонце, і його остистий пшеничний вінець мерехтіли
м'яким золотом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 432);
//
Засіяний пшеницею, вкритий рослинами пшениці.
Через буйні пшеничнії загони Йшли ми (Іван Франко, X, 1954,
62); Пшеничні й бурякові плантації лишилися позаду
(Юрій Смолич, I, 1958, 72); У битві, на пшеничному лану —
Скрізь виростають велетні-герої (Максим Рильський, II, 1960,.
331).
2. Вигот. з зерна пшениці. Пшеничного борошна в нас обмаль, — треба змолоти (Словник Грінченка); І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі (Іван Котляревський, I, 1952, 149); Рукава засукує [молодиця] до самих пліч, а руки такі повні, ніжні та білі, як пшеничне тісто (Олекса Стороженко, I, 1957, 141); Ах, хліб, справжній, пшеничний, м'який хліб… (Василь Еллан, II, 1958, 18); Худобі згодовуємо горохову дерть,. пшеничні висівки, конюшинне сіно (Колгоспник України, 4, 1958, 24).
3. Який кольором нагадує стиглий колос пшениці (перев. про волосся); золотистий. Дві тугі пшеничні коси тріпнулись, як стрічки матроські на вітрі (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 139); В., руці вона тримала спущену вниз, туго заплетену пшеничну косу (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 153).