ПШЕНИЦЯ, і, жін.
1. Рослина родини злакових, з
зерна якої виробляють біле борошно, крупу та інші
продукти. Надійшли жнива, достигла Василева
пшениця — така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок, I, 1955,
82); Про сонце розповім, що награє ланам, Про золото
пшениць, що села облягає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 491);
Ніжність.. народжувалась у степу і лісах біля чужої
роботи, де поруч жне пшеницю, чи в'яже золотий сніп,
чи гребе сіно соромливе дівча (Михайло Стельмах, II, 1962, 27);
Основна продовольча культура — пшениця. В ній міць
держави і людей, в ній достаток робітника і селянина
(Хлібороб України, 3, 1970, 9); Озима пшениця; Яра
пшениця; * У порівняннях. Стигнуть горі, як пшениця (Павло Тичина,
I, 1957, 20).
▲ Гілляста пшениця див. гіллястий; Двозерна
пшениця див. двозерний.
2. тільки одн. Зерна цієї рослини. Сліпій курці усе
пшениця (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 280); Я бачив, як
пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись,
якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по
хвилі (Євген Гребінка, I, 1957, 49); Упросився й Пилип Притика
до Карпа Здора.. Скинув до нього на сани мішечків п'ять
жита — один пшениці.., та на Варвари раненько й
поїхали в город (Митний, III, 1954, 8); Люди на току
Пшеницю перегортують сипку (Максим Рильський, III, 1961, 294);
// Борошно з зерна цієї рослини. Яка пшениця, така й
паляниця (Номис, 1864, № 7124).