в означеннях
Тлумачення, значення слова «пшениця»:

ПШЕНИЦЯ, і, жін.

1. Рослина родини злакових, з зерна якої виробляють біле борошно, крупу та інші продукти. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок, I, 1955, 82); Про сонце розповім, що награє ланам, Про золото пшениць, що села облягає (Микола Зеров, Вибр., 1966, 491); Ніжність.. народжувалась у степу і лісах біля чужої роботи, де поруч жне пшеницю, чи в'яже золотий сніп, чи гребе сіно соромливе дівча (Михайло Стельмах, II, 1962, 27); Основна продовольча культура — пшениця. В ній міць держави і людей, в ній достаток робітника і селянина (Хлібороб України, 3, 1970, 9); Озима пшениця; Яра пшениця;  * У порівняннях. Стигнуть горі, як пшениця (Павло Тичина, I, 1957, 20).
Гілляста пшениця див. гіллястий; Двозерна пшениця див. двозерний.

2. тільки одн. Зерна цієї рослини. Сліпій курці усе пшениця (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 280); Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі (Євген Гребінка, I, 1957, 49); Упросився й Пилип Притика до Карпа Здора.. Скинув до нього на сани мішечків п'ять жита — один пшениці.., та на Варвари раненько й поїхали в город (Митний, III, 1954, 8); Люди на току Пшеницю перегортують сипку (Максим Рильський, III, 1961, 294);
//  Борошно з зерна цієї рослини. Яка пшениця, така й паляниця (Номис, 1864, № 7124).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 415.

Коментарі (0)