Словник української мови

ПТАША́, ати, сер. Те саме, що пташеня. По дібровах трави цвітуть, Співають пташата (Українські народні думи.., 1955, 539); Він обкрутився на одній ніжці, ляснув себе по стегнах з радісним писком пташати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 31);  * Образно. Дорога тут веде струнка .. Допитливого юнака І дівчинку — пташа цікаве (Максим Рильський, III, 1961, 227);  * У порівняннях. Діти, мов пташата, дивилися на нас крізь відхилені двері (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 92).
♦ Жовтороте пташа — те саме, що Жовтороте пташеня (див. пташеня). — Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім беруться за голови, — бурмотів він сам до себе (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 150).