Словник української мови

ПТАШЕНЯ́, яти, сер. Маля птаха. Пташки саме щебечуть в гаю Та годують свої пташенята (Павло Грабовський, I, 1959, 236); Носять їжу своїм дітям лише співочі птахи та сороки, ворони, галки, горлиці. Бо їхні пташенята родяться зовсім безпомічні, голі, часом і сліпі (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 85);  * Образно. Тіні від коней, од воза на землю одкинулись тьмяно .. Нугою ляснув Степан у повітрі: агей, пташенята, ангели! (Павло Тичина, I, 1957, 233); Доглядала [мати] Співоче пташеня, малу дочку (Леонід Первомайський, II, 1958, 89);  * У порівняннях. Молода полохлива, як пташеня з гаю: заговорить він — вона й очей не зведе (Марко Вовчок, I, 1955, 99); За возом наполоханими пташенятами злітав сухий лист (Михайло Стельмах, II, 1962, 176).
♦ Жовтороте пташеня — молода, недосвідчена людина. Вона обурювалась за Коваля,.. не могла зрозуміти, як отакі жовтороті пташенята наважуються суперечити самому Ковалеві, не рахуючись з його славою й авторитетом (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 233).