Словник української мови

ПТА́ШНЯ, і, жін., рідко. Те саме, що пташник2.

ПТАШНЯ́, і, жін., розм. Збірн. до птах 1. Там, у гущавині молодого гілля, ціла орда усякої пташні завелася: чижі, кропив'янки розсипають своє цьомкання, горлиці туркочуть журливу пісню (Панас Мирний, III, 1954, 293); Дика пташня висвистувала, цвірінчала, щебетала (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 279);  * У порівняннях. На вулиці стояв гомін.., молодь шуміла, як пташня в ранішньому лісі (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 112).