в означеннях
Тлумачення, значення слова «пучина»:

ПУЧИНА, и, жін.

1. Водяна глибінь, морська безодня. То потопав його баркас, то виринав на високому гребені хвилі, щоб знову провалитися потім у водяну пучину (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 600); В глибині океану панує повна темрява. Єдиним джерелом світла в пучинах моря є світні органи глибинних риб (Вечірній Київ, 30.XI 1968, 3);  * Образно. Слава тобі, любомудре, Чеху-слав'янине! Що не дав ти потонути В німецькій пучині Нашій правді (Тарас Шевченко, I, 1963, 261); На протязі життя одного покоління імперіалізм ввергнув людство в пучину двох винищувальних світових воєн (Програма КПРС, 1961, 25);
//  перев. поет. Безмежний, бездонний простір. Несуть чужі люди динаміт.. Ідуть вони звіриними стежками, то з'являючись з темних нетрів тайги, то зникаючи в зеленій пучині (Олександр Довженко, I, 1958, 100); [Чернець:] В незвідану міжзоряну пучину вночі сьогодні ти не полетиш ..Хто діла земні розплутати для себе неспроможний, не може той тягнутись до небес (Олександр Левада, Драми.., 1967, 440).

2. Глибока драговина на болоті.

3. спец. Нерівномірне підняття ґрунту на поверхні дороги внаслідок промерзання.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 410.

Коментарі (0)