в означеннях
Тлумачення, значення слова «пуд»:

ПУД 1, а; род. мн. пудів і заст. пуд; ч. У Росії, Білорусії та на Україні до запровадження метричної системи мір — міра ваги, що дорівнює 40 фунтам (близько 16,4 кг). Круто повернувся [Турн] І камінь пудів в п'ять підняв (Іван Котляревський, I, 1952, 293); — Шабля в Палія у п'ять пуд — така важка (Данило Мордовець, I, 1958, 98); Нескінченними поїздами вивозили [фашисти] на захід руду, чавун, вугілля. Вивозили мільйони пудів награбованого цукру, пшениці, ячменю (Олександр Довженко, I, 1958, 134);
//  Велика кількість чого-небудь; щось дуже важке. — Що за диво! Відразу немов десь пудами пригнало ту кип'ячку, так і чути, що з усіх боків преться і тиснеться до ями (Іван Франко, IV, 1950, 15); Коні.. борсалися в тванюці по самі груди. Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди в'язкого чорнозему (Олесь Гончар, III, 1959, 222).
Знати (узнати, пізнати і т. ін.) почому, (почім) пуд лиха див. лихо 1; [Не один] пуд солі з'їсти див. з'їдати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 384.

Коментарі (0)

ПУД 2, у, чол., діал. Страх.
 Давати (дати) пуду; Наганяти (нагнати) пуду — лякати, страшити кого-небудь. Вломився [Марусяк] у ліс, перебрів Красноїльський потік та.. такими лісами, що аж пуду давало (Гнат Хоткевич, II, 1966, 105); Такого на їх пуду нагнав (Словник Грінченка); Набратися (зазнати) пуду — перелякатися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 384.

Коментарі (0)