в означеннях
Тлумачення, значення слова «пухнути»:

ПУХНУТИ і рідко ПУХТИ, хну, хнеш; мин. ч. пухнув, нула, ло і пух, пухла, ло; недок.

1. Ставати ненормально, хворобливо пухлим; опухати. — А як ся має ненько? — спитав [пан] хлопця. — Лежить на печі.. Сказали, що вже будуть умирати, бо пухнуть від голоду (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 45); Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки, Летіли зуби, пухли щоки (Іван Котляревський, I, 1952, 236); Дивлюсь, почервонів середній пальчик у дитини, став пухти (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 530); [П'ятиокий:] Вогнем опекло... Пухне... язик пухне... Я... я... я... [Архип:] Бджола за язика вкусила (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 472); — Запара вже з годину тебе чекає. Будити не хотів, а тепер каже: досить йому зо сну пухнути (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 128);  * Образно. — На всю Полтавщину б тобі отаманувати, а ти все комусь хліб качаєш. — А що б же ви хотіли? По ямах гноїти, а революція хай з голоду пухне? (Олесь Гончар, II, 1959, 270);
//  Надуватися, набрякати від напруження (про жили, кровоносні судини). Латочка намагається заглушити всіх, кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п'явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 207).
Голова пухне [від думок] у кого, кому — хто-небудь багато думає, тривожиться про щось. — Не пухла мені голова від думок. А війна змусила самого про все подумати й передумати (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 198); — Та якщо в нас під боком буде лісок, то чи ж пухнутиме тоді голова від того, що телятник тісний? (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 13).

2. розм. Ставати повним, товстим. [Кіндрат:] Походив би [Павло] щодня під землю, схуд би, і серце було б здорове. Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Олександр Корнійчук, II, 1955, 139).

3. перен. Збільшуватися в об'ємі. Багато разів приходив сюди Марусяк ізсипати свою здобич і з немалим задоволенням помічав, що бордюг [мішок] пухне (Гнат Хоткевич, II, 1966, 283); Сонце зайшло в хмару з оранжевими смугами, і довго оранжеве чудисько пухло на заході, то темніючи, то раптом світячись наскрізь (Юрій Яновський, II, 1954, 106).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 409.

Коментарі (0)