Словник української мови

ПУЛЬСУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пульсувати. Намацав [старшина] гарячу пульсуючу ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кровлю (Олесь Гончар, I, 1954, 440); Іноді в різних кінцях неба виникають пульсуючі пурпурно-червоні плями (Наука і життя, 7, 1958, 45);  * Образно. Перед очима нашими — неозора просторінь степу, пульсуючі артерії відомих і невідомих доріг (Радянська Україна, 26.IV 1963, 6).
▲ Пульсуючий повітряно-реактивний двигун — реактивний двигун, в якому згоряння палива відбувається короткочасними послідовними спалахами; Пульсуючий струм — електричний струм постійного напряму, але періодично змінної величини; Пульсуючі зорі — те саме, що пульсари.