в означеннях
Тлумачення, значення слова «пунктир»:

ПУНКТИР, у, чол. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (Микола Бажан, Роки, 1957, 248); По радіо заговорила Москва. Спершу прозвучали позивні сигнали, наче хто пунктиром накреслив початок знайомої пісні — «Широка страна моя родная» (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 336); Вздовж полярної кромки землі від Мурмана до Чукотки синім пунктиром позначено трасу Великого північного морського шляху (Наука і життя, 10, 1962, 57);
//  Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії. Молочний пас обняв небесну шир, І Чаші видко золотий пунктир (Микола Зеров, Вибр., 1966, 43); Різнобарвні траси зенітних снарядів і куль проткнули вогневим пунктиром усе небо (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 400).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 389.

Коментарі (0)