Словник української мови

ПУП'ЯНОЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до пуп'янок. Усякі квітки розкручували свої пуп'яночки, розгортували листочки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 68); На вікні в горщику розцвітала нова квітка. Тільки зараз Кіра помітила пуп'яночок (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 231); Якось вирвала [Федорка] жовтий, старий огірок, а з ним і пуп'яночок малюсінький та зелений-зелений (Андрій Головко, I, 1957, 231).
♦ З пуп'яночка — те саме, що З пуп'янка (див. пуп'я. нок). З пуп'яночка сирота Захарко поневірявся по наймах, так що й ніколи не бачачи неньки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 413).