в означеннях
Тлумачення, значення слова «пурх»:

ПУРХ, виг.

1. Звуконаслідування, яке означає шум від крил птаха, що злітає. Чоловік зрадів, біжить у хату та до Марусі: — Голубко моя! А вона — пурх — і вилетіла голубкою в вікно (Українські народні казки, 1951, 158); Раптом — пурх! — щось важке, як куля, з писком вискочило з-під ніг Остапових (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 340); Пурх! Горобець, швидко перебираючи крилами, стрімголов полетів, рятуючись від несподіваного нападу (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 472).

2. Уживається як присудок за знач. пурхати, пурхнути. Якась пташка прилетіла і сіла передо мною на шляху.. Я до неї ловити, — вона пурх! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 352); Поставила [Галя] пташку на долоню, а вона тільки пурх і полетіла в яр (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 63); — Коли ти постукав, вона знову — пурх до твоєї кімнати,.. А тобі назустріч вийшла припудрена, причепурена… (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 433).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 392.

Коментарі (0)