ПУРИТА́НИН, а, чол.
1. Послідовник пуританізму (у 1 знач.). Часто я думала.. про ту полеміку. Думала і тоді, коли писала свою драму про скульптора серед пуритан в диких пущах перших американських колоній (Леся Українка, V, 1956, 433); Якщо прихильники короля переважно належали до англіканської церкви, тобто церкви, яку очолював король, то в армії парламенту об1 єдналися пуритани, рішучі противники англіканської і католицької церкви (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 11).
2. перен. Суворий ревнитель чистоти звичаїв, високої моральності і т. ін.