ПУСТЕЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пустеля 1. Після
мінералогічної колекції взялися [Вернер та Шевченко]
за ботанічну і якомога краще пильнували рослини,
висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників
пустельної зони (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 403);
Подолати пустельні рівнини під силу тільки таким
гігантам, як Аму-Дар'я і Сир-Дар'я (Вечірній Київ, 10.XI
1968, 2);
// Власт. пустелі. В умовах пустельного
континентального клімату колись рівнинний рельєф
невпізнанно змінився (Наука і життя, 11, 1967, 50); За новим
замком, за шанцями-фортецями, шуміли пустельні
вітри (Іван Ле, Україна, 1940, 8); Хлопцеві одразу
зробилося сумно від цієї пустельної тиші (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 390);
// Який живе або росте у пустелі. Кущі
колючі та земля, порепана від спеки. І тільки линув
віддаля орлів пустельних клекіт (Наталя Забіла, У.. світ,
1960, 109).
2. Безлюдний або малолюдний; порожній. Дике і пустельне місце! І нащо цей рів здався коло такої високої кам'яної стіни? Від татарви лихої? від злодіїв, розбишак лютих? (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці [окупанти] вигнали геть (Юрій Яновський, II, 1954, 245).