в означеннях
Тлумачення, значення слова «пусто»:

ПУСТО.

1. присудк. сл. Нікого, нічого немає де-небудь. Не замісиш густо, як у коморі пусто (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 61); — Згадай, який прийшов до мене. Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло (Іван Котляревський, I, 1952, 82); Тихий вечір, сонце низенько, на селі пусто — ще люди з роботи не повернулися (Марко Вовчок, I, 1955, 353); — В нашого брата мозолів густо, а в пузі пусто! (Петро Панч, Синів.., 1959, 70);
//  Є незайняті місця. Гей, поки в наших рядах ще не пусто, Бий в барабан до борні! (Павло Грабовський, I, 1959, 450);
//  Про відчуття внутрішньої пустоти, самотності. В голові й у серці в нього було зовсім пусто (Іван Франко, VI, 1951, 316); Холодно в дружини на душі, пусто. Сльози підступають до горла (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 147).
Щоб (бодай, хай) тобі (йому, вам і т. ін.) пусто [було]! — уживається при вираженні невдоволення ким-небудь, злості, досади на когось і т. ін. — Матерія гарна, а пошита — мішок мішком. Проклята швачка, щоб їй пусто! (Леся Українка, III, 1952, 602); А бодай їм, божевільним, Сім раз на день пусто! (Іван Манжура, Тв., 1955, 76).

2. присл., розм. Марно, безглуздо, без толку. На панщині робить [Хведір], а свої дні дома й так, — ідуть пусто (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 98); Нерозмовний був старий, але пусто ніколи не говорив (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 362).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 400.

Коментарі (0)

ПУСТО... Перша частина складних слів, що відповідає слову пустий у 1 знач., напр.: пустозерний і т. ін.; у 2 знач., напр.: пустотілість і т. ін.; у 3 знач., напр.: пустодзвонити і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 400.

Коментарі (0)