в означеннях
Тлумачення, значення слова «пустопорожній»:

ПУСТОПОРОЖНІЙ, я, є, розм.

1. Безлюдний або малолюдний. — Щоб козакам позбутися таких доброзичливих сусідів, хай нас кудись переселять в одне місце, щоб окремо від панів. Хай дадуть пустопорожні землі від Дніпра до Перекопу (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 219).

2. перен. Позбавлений змісту, убогий змістом. І от довгоочікуваний бал у повному розпалі! Господи, скільки манірності і пустопорожньої пишноти..! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 178); Я. Талан відзначався дивовижною працьовитістю, творчою плодотворністю. Нетерпимість до пустопорожнього слова — органічна риса його характеру (Мистецтво, 4, 1962, 27).

3. перен. Несерйозний, духовно обмежений, легковажний (про людину). Ся панночка сама родом з Орла, знає добре Івана Петровича і його сім'ю, каже, що.. сини обидва абсолютно безпринципні і пустопорожні (Леся Українка, V, 1956, 198); Іванохрестительський заговорив про матеріальну сторону їхнього життя, Кузьмін збагнув, що має справу не з таким собі пустопорожнім балакуном, а з людиною практичною (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 163).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 401.

Коментарі (0)