в означеннях
Тлумачення, значення слова «пустощі»:

ПУСТОЩІ, ів, мн. Вчинок заради розваги, веселощів; витівка. Цілий вечір вони реготались з тих пустощів, які встругнули гусари на місті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 155); Хлопець.. стрибнув десь згори просто в золоту кучугуру [соломи], з радісними вилясками став товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (Олесь Гончар, II, 1959, 161); Люди літні, навіть діди, а пустощі в них як у хлоп'ят (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 131);
//  Легковажний вчинок, вартий осуду. Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Панас Мирний, I, 1949, 371); [Тиміш:] У нас, тітко, немає того, як буває в інших, щоб пустощі заводили або плескали непотрібне (Степан Васильченко, III, 1960, 68); Ветерани праці, члени жіночих рад уміють відвернути підлітків від небезпечних пустощів, захопити цікавими і корисними справами (Вечірній Київ, 18.IV 1966, 3);
//  розм. Несерйозний, короткочасний любовний зв'язок або залицяння. Ті любощі-пустощі. Втішная молодь. Вино, що рубінами грає (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 268); Всі ці п'ять років, як не вважати на швидкоплинні пустощі-залицяння, Карнавченко був вірний Прісі (Іван Сенченко, Опов., 1959, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 402.

Коментарі (0)