в означеннях
Тлумачення, значення слова «пустун»:

ПУСТУН, а, чол. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. — Прийде на тебе школа! — було кричить наймичка, розсердившись на пустуна-хлопця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 174); В класі нависла важка тиша. В цій тишині дзизнуло перо якогось пустуна, застромлене в парту (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 44);  * Образно. Так і дивляться вони [хатки] переляканими очима-віконцями на кручу, так і присіли до землі, щоб часом пустун-вітер не звіяв їх униз... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43);
//  Легковажна, нерозважлива людина. Дружба снилась нам коротким сном своїм! Коротким: бо була аж надто романтична В химерних розумах байдужних пустунів (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 390).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 403.

Коментарі (0)