в означеннях
Тлумачення, значення слова «пустий»:

ПУСТИЙ, а, е.

1. Нічим не заповнений (про вмістище); порожній. Пустого міха не надуть, коли пораз [раз по раз] дірки йдуть (Номис, 1864, № 10829);
//  Без меблів, речей і т. ін. (про приміщення). Чого тоті [ті] козаки хочуть, чого шукають? Її стодоли пусті, комора без дверей, порожня, хата — гола (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Пуста квартира... Все пограбовано... Сумна лише чорнильниця одна.. стоїть в кутку... (Володимир Сосюра, II, 1958, 480);
//  Безлюдний, ненаселений або малолюдний. Піду в край пустий, де й плуг не оре (Павло Чубинський, V, 1874, 358); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); Вийшла [Катря] на головну, Миколаївську, вулицю. І зразу ж наче провалилася з тиші й сутінів пустого майдану в інший, одмінний світ гулящої метушні (Андрій Головко, II, 1957, 385);
//  Ніким, нічим не зайнятий; вільний. — Міністри... Гей, ви, міністри! — гукає боєць на пусті місця палати, ніби там уже справді стояли перед ним міністри (Олесь Гончар, III, 1959, 291); Крім стола, в кабінеті було кілька стільців, шафа з паперами, пуста етажерка, на якій стояв глиняний глечик з водою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 64);
//  розм. Пригот. без м'яса, жирів і т. ін.; пісний. Дим густий, борщ пустий, м'ясо вгору, пір'я вниз (Номис, 1864, № 12586);
//  перен. Позбавлений виразу (про очі, погляд). — Коли королеві скучно, що він має робити? — запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 227).
Пуста порода див. порода.
З пустими руками: а) те саме, що З порожніми руками (див. порожній). — Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я, не знав... Та от і з'явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 58); б) без знань, досвіду і т. ін. Подібно до свого вчителя Киричинський прийшов у криміналістику не з пустими руками (Наука і життя, 7, 1967, 17); На пустому місці [робити (починати і т. ін.)] — те саме, що На порожньому місці [робити (починати і т. ін.)] (див. порожній). Пролетарська культура, говорив Ленін, виростає не на пустому місці (Ленін, Коротка біографія, 1955, 252); Переливати з пустого [та] в порожнє див. переливати; Пуста голова; Пустий лоб — те саме, що Порожня голова (див. порожній). — Тепер майбутнє не в церковному дзвоні і хресті, а в банкірському сейфі і в карбованому імперіалі.. Та як це вдовбати в пусті голови? (Михайло Стельмах, I, 1962, 282); Живіт товстий, а лоб пустий (Номис, 1864, № 6358); Пуста кишеня — те саме, що Пустий гаманець (див. гаманець). Золото, золото, вславлене по світу! .. Добре тому, хто гребе тебе жменею; Важко без тебе — з пустою кишенею (Павло Грабовський, I, 1959, 609); Пустий гаманець див. гаманець.

2. Який має всередині порожнину; порожній, порожнистий. Верба товста, та пуста (Номис, 1864, № 13764); Ти наче яблуко рум'яне, але всередині пусте (Володимир Сосюра, II, 1958, 118).

3. перен. Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, порожній. Не марної слави, не сміху пустого, Я сліз буду в світі шукати (Леся Українка, I, 1951, 347); — Оце тобі, Антоне, книжка, — казав Василь Іванович, оддаючи йому задачника. — Не пуста яка-небудь — пользовита [корисна] книжка! (Степан Васильченко, I, 1959, 66); Так він розстався з Оленкою. Пустим, спустошеним після цього стало його життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 306);
//  Який не має значення, несуттєвий. — Не раджу вам, пане професоре, задавати їм [Мічуріну] пусті запитання. Вони сьогодні дуже не в настрої (Олександр Довженко, I, 1958, 447); Ментор ізник уже десь, пустих нахвалянь намоловши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 373).
Пустий звук див. звук; Пусті слова (фрази, розмови і т. ін.) — позбавлені змісту, сенсу слова, фрази, розмови і т. ін. Пусті слова про «право бідних»!.. Держава дбає не про нас. Нас мали за рабів негідних... Доволі кривди і образ! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 199); Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан старався привчити їх читати, студіювати, відучував їх од пустої фразеології і трати часу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице. Засиділися за пустими розмовами (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208).

4. перен. Несерйозний, духовно обмежений, легковажний (про людину). Знав він, що вдова не пуста, не гуляча [гуляща] людина, але дуже любить начіплювати на себе.. намиста, дукачі та шовкові хустки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172); Тільки пуста, бездушна людина змогла б діяти так, не даючи ради своїм вчинкам (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 54).

5. у знач. ім. пусте, рідко пустеє, того, сер. Те, що не має істотного значення, не заслуговує уваги; щось поверхове, беззмістовне. Тогді-то [тоді-то] в пеклі вечорниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали (Іван Котляревський, I, 1952, 153); — А як мене люди засміють..? — Таж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45); — Пусте говорите, мамо, — наче маленьку, взяв [Іван] стару за руку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 9).

6. у знач. присудк. сл. пусте, рідко пустеє. Не варто уваги або зусиль; дрібниця. — Се не пусте, — Сказав Явтух Рябку: — оце тебе за те По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 52); [Параска:] Гірким життям научилось мов серце почувати недолю. [Іван:] Пустеє, Параско..; мало чого матері не присниться за сина, коли в неї тільки й думок, що він (Степан Васильченко, III, 1960, 37); Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк, тож йому пусте було базікати з шляхтичем (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59);
//  Уживається як вигук у знач. «дрібниця!», «дарма!», «дурниця!». — Навіщо вони [книжки] вам здалися? — спитав становий. — Іноді справитись треба, — кажу я. — Пусте! — рішуче одказав становий (Панас Мирний, IV, 1955, 382); — Це ж ти піхтурою від самої станції? Мабуть, ноги набив? — промовила [мати] співчутливо.. — Пусте! — мовив Панас весело (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 231).
Пустий вітер: а) легковажна, ненадійна людина; б) що-небудь не варте уваги, незначне, позбавлене сенсу. Шука пустого вітру в полю (Номис, 1864, № 10928); На пустий вітер і собака не забреше! (Василь Стефаник, II, 1953, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 398.

Коментарі (0)