в означеннях
Тлумачення, значення слова «пустиня»:

ПУСТИНЯ, і, жін.

1. Те саме, що пустеля. Бархани займають величезні простори пустинь Середньої Азії (Фізична географія, 5, 1956, 111); Завиє голодний Звір в пустині, і повіє Ураган холодний (Тарас Шевченко, II, 1963, 184); Дівчинка розгляділа, що то повільно проходить пустинею караван верблюдів (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 11); Я ще живу в моїй омані Під бурями жаги та сумнівів-борінь, Як свіжий острівець між водяних пустинь У неогляднім океані (Микола Зеров, Вибр., 1966, 409); Пересувалась [війна] з місця на місце, лишаючи за собою повно гробів і зриту гранатами пустиню (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 184); — Тоді — чи правда ж? — у пустині, Вам, вихованцеві Москви, Була нелюба я... (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 219);  * У порівняннях. Небо — глухе, як пустиня, німе та холодне, як камінь (Панас Мирний, III, 1954, 22).
Глас вопіющого в пустині див. глас.

2. заст. Запустіння. На усю садибу їх.. пала пустиня (Марко Вовчок, I, 1955, 170); Не стало хазяїна в оселі, і почала панувать за його слідом пустиня (Нечуй-Левицький, I, 1956, 398).

3. діал. Пустир. Було воно [віконце] над землею і виходило на пустиню, засмічену, колючим бур'яном зарослу (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 399.

Коментарі (0)