в означеннях
Тлумачення, значення слова «путній»:

ПУТНІЙ, я, є, розм. Який має певні позитивні якості. — Мені здається, що панна, коли вона хоч трохи путня, таки зугарна й погадати, подумати головою, і пожити серцем (Нечуй-Левицький, I, 1956, 199); — Коли сказати правду, то я навмисне й прийшов до вас зарані попередити: якомога дальше од його [попа]; тільки путня людина прибуде в село — з'їсть (Степан Васильченко, II, 1959, 76); [Панас Захарович:] Путній командир у бою завжди з бійцями (Яків Баш, Дніпр, зорі, 1953, 70);
//  часто у сполуч. із сл. щось, що-небудь. Вартий уваги, доречний, розумний. — Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти — з серцем! (Панас Мирний, III, 1954, 229); Дим розвіявся, і люди знову насунули ближче, галасуючи, клопочучись і нічого путнього не роблячи (Борис Грінченко, II, 1963, 303); Кость Іванович.. заглянув у свою працю про українські народні суди в давнину, але годі було сьогодні виловити в голові хоч одну путню думку (Михайло Стельмах, I, 1962, 447); До нього повертається гарний настрій, народжується певність, що.. він таки зможе вигадати щось путнє і вдвоє або утроє прискорити процес розточки втулок (Олесь Донченко, III, 1956, 387);
//  у знач. ім. путнє, нього, сер. Те, що варте уваги, доречне, розумне. — Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навішена була? І очі якісь страшні, і заговорить, то все не путнє (Марко Вовчок, I, 1955, 130); — Знаєш, що я тобі скажу? — І вже!.. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 81);
//  Придатний для чого-небудь, доброї якості. Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії, і з того часу працює вона, не спочиваючи.., а проте до цього часу і скрині немає у неї напоготові, не було й путньої одежі й досі (Любов Яновська, I, 1959, 32); Збори.. проходили без заздалегідь розроблених порядків денних, без президій, бо й стола не було путнього, за яким би всілася президія (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 376).
 Не вартий (варт) путнього слова — дуже поганий, непривабливий. — Не варт він [панич] слова путнього; не варт того, що ради його ми сьогодні, як дурні, цілий день бігали, нишпорили! (Панас Мирний, IV, 1955, 63); Полонені [фашисти] являли картину, не варту путнього слова. Якби могли тільки бачити діти, до якого падіння дійшли їхні батьки, отруєні отрутою расизму! (Олександр Довженко, I, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 403.

Коментарі (0)