ПИХА́ТО. Присл. до пихатий. Кандиба пихато перебив: — Яка там майстерня — ательє, салон! (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 141); Дівчина давно звернула увагу на Ваню Дорощука, на те, як він пихато розмовляє з товаришами (Олесь Донченко, IV, 1957, 321); На воротях [концтабору], пихато надувшись, стояли два поліцаї (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 289).