ПИХТІ́Р, а, чол., діал. Мішок для годівлі коней. Іван поспішно розчинив ворота, підвода заїхала до двору. Гість неквапливо прив'язував до дишля пихтір з сіном (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 271).
ПИХТІ́Р, а, чол., діал. Мішок для годівлі коней. Іван поспішно розчинив ворота, підвода заїхала до двору. Гість неквапливо прив'язував до дишля пихтір з сіном (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 271).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 372.