Словник української мови

ПИЛЬНУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. Бути напоготові, насторожі. Безпечно спали турки, хоч вже стільки разів провчили їх козаки, що повинні б пильнувати вночі (Осип Маковей, Вибр., 1956, 565);
//  Оберігатися, звичайно від кого-, чого-небудь. — Пильнуйся ж, Аничко, аби тобі легше було.. Ти собі лежи, як пані, та прибагай [вимагай] собі все, що схочеш, лиш не журися, бо то тобі не виходить на здоров'я (Лесь Мартович, Тв., 1954, 157); Шебеші-бей зовсім осатанів.. Того і пильнуйся, як би в гніві у живіт ногою не вдарив, коли чим не догодиш (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 328);
//  безос. Пильнувалося також, щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 180).