ПИЛЬНУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. Бути
напоготові, насторожі. Безпечно спали турки, хоч
вже стільки разів провчили їх козаки, що повинні б
пильнувати вночі (Осип Маковей, Вибр., 1956, 565);
//
Оберігатися, звичайно від кого-, чого-небудь. — Пильнуйся ж,
Аничко, аби тобі легше було.. Ти собі лежи, як пані,
та прибагай [вимагай] собі все, що схочеш, лиш не
журися, бо то тобі не виходить на здоров'я (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 157); Шебеші-бей зовсім осатанів.. Того і
пильнуйся, як би в гніві у живіт ногою не вдарив, коли чим не
догодиш (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 328);
// безос.
Пильнувалося також, щоб усе те, що вкладалося на вози,
не загубилося по дорозі і не потовклося (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 180).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 355.