в означеннях
Тлумачення, значення слова «пиндючити»:

ПИНДЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що настовбурчувати. — Хіба оцей біляк вас з глузду звів? — Один Гусак загомонів. — Чого ви, братця, так баньки, повитріщали? — Ми попелясті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір'я біле! (Євген Гребінка, I, 1957, 44).
 Пиндючити ніс (морду і т. ін.), вульг. — бундючитися. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 127); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (Карпенко-Карий, I, 1960, 400).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 355.

Коментарі (0)