в означеннях
Тлумачення, значення слова «пипоть»:

ПИ́ПОТЬ, птя, чол. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 77);
//  заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Але ж я йому [жениху] й одповіла: ти, кажу, курячий пипоть, раз не знаєш, по якім ділі приїхали, то й не плещи (Яків Качура, II, 1958, 48).
 Пипоть на язик (на язика) кому — попередження тому, хто говорить щось неприємне, непотрібне. [Настя:] Буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. [1 парубок:] Та пипоть вам на язик! (Іван Франко, IX, 1952, 94); [Микишка:] А хто вгада, що до вечора трапиться? Може, до вечора твоїх панів і званія не зостанеться... [Горпина:] Пипоть вам на язика!.. (Марко Кропивницький, IV, 1960, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 356.

Коментарі (0)