в означеннях
Тлумачення, значення слова «пирскати»:

ПИ́РСКАТИ, аю, аєш. недок.

1. неперех. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.). Гей, припиніть караванаї З ним утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов... Чари — мала допомога! Пирскає кров (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 240); Микитка.. був уже далеко за селом. Жваво скакав по болоті, а брудна вода голосно свирщала і пирскала високо з-під його босих ніг (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143);
//  безос. Від стін машини пирскало дрібним металевим пилом, боляче сікло по обличчю (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 14);
//  перен. Несподівано з'являтися, показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.). Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64).

2. неперех., від чого, з чого, чим. Не утримавшись, раптово вибухати приглушеним, стриманим сміхом. Я пригадую його виконання монолога про Хапая. Людина виливає свою душу, майже плаче.., а публіка пирскає від сміху (Збірник про Кропивницького, 1955, 341); Хлопці приходили помалу до пам'яті; деякі почали тихенько пирскати зо сміху (Степан Васильченко, I, 1959, 129); З обох боків біля нього безперестанку пирскали сміхом дві міські дівчини (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 16);
//  перех. і без додатка. Звучати (про стриманий, приглушений сміх). Зовсім десь близько, за парканом в сусіднім садку, пирскав дівочий сміх (Олесь Гончар, II, 1959, 246); Робітники, пирскаючи в долоні, наглядали за директором, що змушував себе ковтати терпку рідину (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 529).

3. неперех., чим. Шумно випускати повітря з ніздрів (перев. разом з якою-небудь рідиною). Не пирскаючи, не хлюпаючи, він виринає під зеленою стіною очеретів, легко пробирається у свою схованку між кущами і лежить, спочиваючи (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 481); Коли Гайсин їхав на вокзал, візникова конячка лунко цокала підковами по бруку й бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 141);
//  перен. Сердячись, виявляти незадоволення шумним диханням. Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився, пирскав, червонів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (Оксана Іваненко, Вел. очі. 1956, 106).

4. перех. і без додатка. Оббризкувати якою-небудь рідиною. Дівчата підбігали одна за одною і пирскали Вівді на груди, на лице. Баби мочили хустки й тулили їй до скронь, під серце (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 179); Дівчата з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Леонід Юхвід, Оля, 1969, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 357.

Коментарі (0)