ПИ́РСКАТИ, аю, аєш. недок.
1. неперех. Розлітатися
дрібними часточками, розсипатися бризками (про
рідину, іскри і т. ін.). Гей, припиніть караванаї З ним
утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє
одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов...
Чари — мала допомога! Пирскає кров (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 240); Микитка.. був уже далеко за селом. Жваво
скакав по болоті, а брудна вода голосно свирщала і
пирскала високо з-під його босих ніг (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143);
// безос. Від стін машини пирскало дрібним
металевим пилом, боляче сікло по обличчю (Юрій Збанацький, Т. Шашло,
1949, 14);
// перен. Несподівано з'являтися,
показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.).
Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска
зірками, як слиною кіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64).
2. неперех., від чого, з чого, чим. Не утримавшись,
раптово вибухати приглушеним, стриманим сміхом.
Я пригадую його виконання монолога про Хапая.
Людина виливає свою душу, майже плаче.., а публіка
пирскає від сміху (Збірник про Кропивницького, 1955, 341); Хлопці
приходили помалу до пам'яті; деякі почали тихенько
пирскати зо сміху (Степан Васильченко, I, 1959, 129); З обох боків
біля нього безперестанку пирскали сміхом дві міські
дівчини (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 16);
// перех. і без додатка.
Звучати (про стриманий, приглушений сміх). Зовсім
десь близько, за парканом в сусіднім садку, пирскав
дівочий сміх (Олесь Гончар, II, 1959, 246); Робітники,
пирскаючи в долоні, наглядали за директором, що
змушував себе ковтати терпку рідину (Микола Руденко, Остання шабля,
1959, 529).
3. неперех., чим. Шумно випускати повітря з ніздрів
(перев. разом з якою-небудь рідиною). Не пирскаючи,
не хлюпаючи, він виринає під зеленою стіною очеретів,
легко пробирається у свою схованку між кущами і
лежить, спочиваючи (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 481);
Коли Гайсин їхав на вокзал, візникова конячка лунко
цокала підковами по бруку й бадьоро пирскала білими
від паморозі ніздрями (Петро Панч, На калиновім мості, 1965,
141);
// перен. Сердячись, виявляти незадоволення
шумним диханням. Тут починалися рахунки за спаш
або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився,
пирскав, червонів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Сполоханий,
розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру
морду, отут його й хапали, злодюгу (Оксана Іваненко, Вел. очі.
1956, 106).
4. перех. і без додатка. Оббризкувати якою-небудь рідиною. Дівчата підбігали одна за одною і пирскали Вівді на груди, на лице. Баби мочили хустки й тулили їй до скронь, під серце (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 179); Дівчата з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Леонід Юхвід, Оля, 1969, 12).