в означеннях
Тлумачення, значення слова «писака»:

ПИСАКА, и, чол.

1. розм. Той, хто вміє або любить писати (у 1 знач.). — Бра-а-тик Ма-а-ксим, — спочатку більш-менш бадьоро вичитує Хома, потім збивається, застрягає.. і, червоніючи, невдоволено махає рукою: — Ет, писав, чуєте, такий писака, що не розбере й собака! (Михайло Стельмах, I, 1962, 511); Пугало вже надів окуляри і з рукописом приладновувався до каганця. Але Тамара Микитівна потягла його за рукав. — Облиш. Який писака знайшовся (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 146).

2. заст. Людина, що професійно займається писанням, складанням паперів, прохань і т. ін., писець. Хоч тряслася рука старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його отрута на папері зосталася... (Панас Мирний, II, 1954, 275); Нашукала я собі знов писаку, начеркав він мені прошення, та й однесла я його до судії (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 386).

3. Плідний, але неталановитий або безпринципний письменник, журналіст; борзописець. [Пронашка:] Я розмовляв учора з Чайченком. Він знає автора статейки. Це дрібний і безпринципний писака (Іван Микитенко, 1, 1957, 222); Правда минулого в реальною зброєю в нашій сьогоднішній боротьбі і так само пристрасно заперечує всілякі брехливі вигадки буржуазних писак (Радянська Україна, 26.III 1950, 2);
//  заст. Письменник. Товариство обгорнуло Петра, як доброго товариша, привітало, як свого талановитого писаку (Панас Мирний, I, 1954, 347); [Петро:] Один хлопець приніс мені на прочитання свої вірші й просив сказати, чи буде з його писака, чи ні (Володимир Самійленко, II, 1958, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 358.

Коментарі (0)