в означеннях
Тлумачення, значення слова «писання»:

ПИСА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням писати. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Борис Грінченко, I, 1963, 410); Людина, поклавши блокнот на лутку, уся поринула в писання (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 276); Процес писання писанок для неї.. є своєрідним церемоніалом, до якого вона ставиться дуже поважно (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 55);
//  Текст, написаний від руки. Я вперто посилав поштою свої писання до деяких львівських соціалістичних редакцій — але мені просто не відповідали й не повертали рукописів (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 91); Щось давно мене забула Та, кого люблю: Ні писання, ні привіту На любов мою! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 288).
 Красне писання, заст. — навчальний предмет у початковій школі, мета якого — виробити в учнів чіткий, гарний почерк. Він [учитель] не спитав ні Анни ні Марії, чому в суботу не були на годині красного писання, і се здивувало всіх дуже (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 106).

2. Літературний, публіцистичний і т. ін. твір або писаний лист. Він зібрав писання всіх давнішніх, нових й найновіших філософів і все, що тільки стосувалось до його науки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 376); Коли ще раз повернутись до мови писань Сковороди, то ми побачимо, що й тут від тієї мішанини мовної XVIII століття не раз його врятовувала.. саме практика — жива, надійна, непомильна (Павло Тичина, III, 1957, 107);
//  перев. із сл. святий. Твір церковного змісту. На човні, перегнувшись, уважно читав святе писання старий Никодим (Михайло Стельмах, II, 1962, 170).

3. зневажл. Те саме, що писанина 2. Новітнім буржуазним і буржуазно-націоналістичним «концепціям» історії боротьби українського народу за Радянську владу властиві всі головні риси фальсифікаторських писань з історії Жовтня (Комуніст України, 12, 1967, 86); Галасливі писання футуристів, їхні ревфутпоеми не зачепили людських сердець (Літературна газета, 29.VII 1958, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 360.

Коментарі (0)