в означеннях
Тлумачення, значення слова «писаний»:

ПИ́САНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до писати. На ньому [столику] лежали звої нотного паперу.. і ще якісь дрібно писані порізнені листки (Леся Українка, III, 1952, 582); З коня зіскочив [козак] стрімголов І в Спаську вежу увійшов, Тримаючи в руці своїй Богданом писаний сувій (Микола Бажан, Роки, 1957, 239); Почали виясняти вище писані провини, і всіх, хто там був, оповив правдивий гнів на такі несвітські вчинки (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 20); Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п'ять покоїв.. Від божниці дві стіни красуються старосвітськими, писаними на кипарисі та білому залізі образами (Михайло Стельмах, I, 1962, 308); Катя провідниця, — У вагоні чисто, На столах — водиця. Писана барвисто Скатертина біла (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 67);
//  писано, у знач. присудк. сл. Все буде так, як писано в книжках: Зірчастий сніг, легкий на вітах іній І голоси самотні у полях (Максим Рильський, I, 1960, 258).
Вилами [по воді] писано див. вила; Закон не писаний кому, для кого — не можна або даремно, годі вимагати від кого-небудь дотримання загальноприйнятих норм поведінки. Дурням закон не писаний! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 256); Не про нас писано — призначено для інших. — Аби ти не був такий темний, то міг би взнати дещо про владик земних.. — Сова про сову, а всяк про себе, — Ситник усміхався трохи погірдливо, — писано не про нас (Павло Загребельний, Диво, 1968, 540); На роду писано — те саме, що На роду написано (див. написаний). «Ану лиш гуртом заспіваймо, Геп об землю лихо-біду! Най буде, що буде, — не дбаймо... Так писано, знать, на роду!» (Павло Грабовський, I, 1959, 306).

2. у знач. прикм. Написаний від руки; рукописний. Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка,.. стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Зважають, що треба поховати хоть найдорожчі писані речі... (Леся Українка, III, 1952, 728);
//  Який записано або надруковано; протилежне усний. — Ми забираємо хлопчика! — твердо промовив полковник. — Ось писаний дозвіл! (Олесь Донченко, VI, 1957, 325); Устина вдає, що спить, а сама слухає мудре писане слово (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 53);
//  Закріплений, складений на папері у формі документа. Користування.. приміщеннями оформляється писаним договором з керівником будинку (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 95); Як і всі антрепренери українських театрів, М. К. Садовський тримав трупу «на слово». Писаних умов з акторами тоді не складали (Минуле українського театру, 1953, 168);
//  у знач. ім. писане, ного, сер. Написаний від руки текст із певним змістом. Писаного сокирою не вирубаєш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 263).

3. у знач. прикм. Прикрашений різьбленням, малюнками або вишивкою. Щезає [хлопець] серед весільної юрби, щоб за хвилину явитися з писаною, плескатою фляшкою (Іван Франко, VIII, 1952, 63); Промінь мигтить по писаному комині, по стелі, по вікнах і гасне на покутті (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 22); Дуже до лиця їй [княгині] був гуцульський одяг: і сорочка вишивана з уставками, і киптар писаний, сухозолоттю золочений (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 74);
//  З кольоровими смугами (про тканину). Хата в Паськів простора, прибрана.. Стіни в рушниках, постіль у пишних подушках, писаних ряднах (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 10); На станції Розлуч юрмились, схожі на перелітних птахів, люди з писаними торбами за плечима (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 49).

4. у сполуч. із сл. врода, краса, красень, красуня і т. ін. Надзвичайно красивий, вродливий. Через цю писану вроду та оці русі коси і звів її блискучий офіцер-аристократ (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 71); — Як настане ніч, з лісу на поляну вийде пастися кінь Добрян, писаної краси (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6); Чоловік з якоюсь вертихвісткою любов крутить. Ну, коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 334).
Носитися (панькатися і т. ін.) як з писаною торбою — ставитися до кого-, чого-небудь ніби до цінного, важливого. [Оксана:] Та як за таким батьком і не голосить? Це вже все село знає, що він панькався з Єфремом, як з писаною торбою (Марко Кропивницький, IV, 1960, 356).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 358.

Коментарі (0)