в означеннях
Тлумачення, значення слова «писанина»:

ПИСАНИ́НА, и, жін.

1. розм. Те саме, що писання 1. — Чого так рано? — зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 305); — Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!.. Не до писанини було!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 205); Цілу ніч писав Харитон. А вранці передав свою писанину кореспондентам (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 151);
//  Складання, ведення ділових паперів, звичайно непотрібних або багатослівних. Вони [нарткоми] звільнили працівників свого апарату.. від непотрібної писанини і перенесли центр всієї партійної роботи безпосередньо в колгоспні і радгоспні партійні організації (Комуніст України, 5, 1960, 50); Канцелярська писанина.

2. зневажл. Що-небудь написане невправпо, незграбно. Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 108);
//  Малозначний або невдало складений писаний, друкований текст. Винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат.. Русевич голосно розреготався: не так уже й важко збагнути, де лежать причини, що породили оцю безглузду писанину (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 169);
//  Слабкий художньо або ідейно шкідливий літературний твір. — Що це за писанина? Чи не вважаєте ви себе класиком літератури? (Іван Ле, В снопі.., 1960, 365); Активну боротьбу проти аполітизму і націоналізму, проти розтлінної писанини в українській літературі в 20-х роках здійснювали члени літературних об'єднань «Плуг», «Гарт» (Радянське літературознавство, 3, 1958, 8); Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини.., то все-таки можемо з них [віршів] вичитати, що віра автора в народ.. не була у нього вироблена життям,.. її дала йому доля (Іван Франко, XVI, 1955, 110).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 359.

Коментарі (0)